Ротанг і спорт, або загадкова сепактакрау

15.06.2016

Якщо змішати волейбол і футбол, додати туди гімнастики, прикрасити елементами кунг-фу, то вийде популярна й захоплююча гра південно-східної Азії - сепактакрау.

У світі існує безліч варіантів сепактакрау, але всі вони зберігають основні правила. Для гри потрібна сітка (висота 1,55 м) і м'яч, сплетений з натурального ротангу, схожий на великий грейпфрут. Останній часто роблять зі штучного ротангу. Головне правило гри - м'яч не повинен торкнутися землі. Гравці утримують його в повітрі ногами, колінами, головою, плечима, будь-якою іншою частиною тіла, крім рук.

На невеликому полі відбувається сліпуче видовище. Гравці, з акробатичною майстерністю, жонглюють ротанговим м'ячем. Перекидаючи його, вони демонструють гнучкість, швидкість і витонченість м'язистих тіл.

Назва гри походить від малайського слова «sepak» - удар ногою, а також від тайського «takraw» - сплетений м'яч. Батьківщинами цього виду спорту вважають країни, які дали йому назву.

Існують версії, що сепактакрау була завезена з Китаю. Там, ще 2000 років тому, було кілька варіантів гри. Китайські солдати намагалися тримати пернаті волани в повітрі, штовхаючи їх між двома людьми. Щоб виготовити волан, використовували шкури тварин і пір'я. В Азії, після численних експериментів з атрибутом гри, куля, сплетена з ротангу, замінила шкіряний м'яч.

Перші версії гри не були справжніми змаганнями. Це була демонстрація майстерності й спритності. Призначалася гра для розминки тіла, після тривалої сидячої роботи.

У 1960 році представники Малайзії, Сінгапуру, Індонезії, Лаосу і Таїланду зустрілися в Куала-Лумпур (Малайзія), щоб стандартизувати правила гри.

Сепактакрау стала національною грою, а також була включена до шкільної програми.